Людей питають. Але чи чують?
7 висновків про те, коли залучення жителів у громадах впливає на рішення
В українських громадах використовують консультації, громадські слухання, опитування, громадські бюджети, зустрічі з жителями та інші формати участі. Але сама наявність цих інструментів ще не показує, чи вплинули жителі на рішення.
Саме цей розрив обговорювали на експертній дизайн-сесії «Партисипація в громадах: що заважає і що вже працює?». Сесія відбулася в межах ініціативи «Відновлення по-людськи: партисипативне відновлення через інклюзивний діалог і залучення», яку ЮНІСЕФ реалізує у партнерстві з Lanka.CX за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини BMZ через KfW.
До сесії Ліза Підопригора, Олег Балакін та Марина Яременко, консультанти Lanka.CX, дослідили досвід 9 українських громад: як на практиці ухвалюються рішення щодо відновлення, хто на них впливає офіційно й неофіційно та якої підтримки потребують громади.
У дизайн-сесії взяли участь представники ГО «РЕСТАРТ ЮКРЕЙН», ГО «Театр змін», Cedos, проєкту BRIDGE, Центру демократичної стійкості та Київської школи економіки, ГО «Цегрін», Інституту «Республіка», а також експертка з проєкту ГО «Центр урбаністичних студій».
У цьому матеріалі під партисипацією ми маємо на увазі процес, у якому жителі, яких стосується рішення, можуть впливати на його формування, пріоритизацію, реалізацію та оцінку. Нижче – сім практичних висновків із дослідження та експертної дискусії.
1. Пізнє залучення залишає жителям мало простору для впливу
На сесії критикували формат, коли жителям пропонують валідувати вже готовий перелік проєктів або коментувати майже сформоване рішення. У такому форматі можна підтримати чи відхилити окрему пропозицію, але вже складно вплинути на постановку проблеми, критерії вибору або альтернативи.
Інший рівень участі з’являється, коли жителів залучають раніше: до формування проблеми, визначення пріоритетів і критеріїв. Тоді предметом обговорення стає не лише «який із готових варіантів обрати», а й «яку проблему ми взагалі вирішуємо».
2. Участь без відповіді підсилює недовіру
Якщо жителів опитують, але не повертаються з відповіддю, наступного разу вони не бачать сенсу долучатися. Після консультації організатори мають пояснити: що почули, що врахували, що не врахували і чому, хто відповідальний за наступний крок і коли буде оновлення.
Не кожна пропозиція жителя має стати рішенням. Але в кожної пропозиції має бути зрозуміла доля.
3. Якісний зовнішній процес ще не створює локальної спроможності
Учасники сесії описували сценарій, коли донорська програма залучає зовнішню команду або фасилітатора, який якісно проводить консультацію. Проєкт завершується – і в органі місцевого самоврядування (ОМС) немає людини або команди, яка може повторити цей процес самостійно.
Тут проблема не в нестачі методик. Потрібні локальні ролі, навички, відповідальність і партнерства, які залишаються після завершення зовнішнього фінансування.
4. Комунікація не закінчується публікацією після заходу
Один із типових сценаріїв, який обговорювали на сесії: захід залучення громадян відбувся, про нього написали пост – і комунікація завершилася. Але жителям потрібно заздалегідь розуміти, навіщо їх запрошують, на що вони можуть вплинути, що сталося після обговорення і яким буде наступний крок.
Один із практичних підходів, який пропонували учасники, – план публічних консультацій наперед: ОМС завчасно повідомляє, які теми планує обговорювати протягом року, а жителі можуть запропонувати додаткові питання до порядку денного.
5. Публічний документ ще не означає доступну участь
Мешканцеві можуть запропонувати прокоментувати стратегію, містобудівну документацію або складний Google Doc. Формально можливість висловитися є, але фактично вона доступна переважно тим, хто вже розуміє професійну або бюрократичну мову.
Учасники сесії радили перекладати такі документи у зрозумілі формати: короткі пояснення, карти, інфографіку, сценарії наслідків. Наприклад, пояснювати не лише положення стратегії, а й те, як вони можуть вплинути на школу, дорогу, послугу чи бюджет установи.
6. Загальне запрошення не забезпечує представництва різних груп
На відкриті зустрічі часто приходять ті, хто вже має досвід взаємодії з ОМС: активісти, представники організованих ГО, голови ОСББ, локальні лідери. Для інших груп потрібні окремі канали й умови участі.
Учасники наводили конкретні приклади. Для старших жителів та маломобільних людей іноді потрібні транспорт і супровід. Для деяких ромських спільнот працює подомовий обхід і контакт через довірених людей. Fight for Right згадували як приклад роботи з лідерками з інвалідністю, які можуть ставати агентками змін у своїх громадах.
Тому адресне запрошення важливіше за формулу «запрошуємо всіх охочих»: потрібно пояснити конкретній групі, чому саме її досвід потрібен для цього рішення.
7. Невеликий видимий результат може створити більше довіри, ніж велика консультація
Учасники сесії радили починати працювати з невеликими досяжними проблемами, які мають матеріальний вимір. Зміна маршруту, світлофор, кращий доступ до послуги або інша конкретна зміна можуть показати жителям повний цикл: вони долучилися, їхній внесок розглянули, рішення змінилося, результат став видимим.
Такий завершений цикл може бути важливішим для довіри, ніж масштабна консультація, після якої жителі не бачать, що сталося з їхніми пропозиціями.
Від голосу жителя до рішення
У матеріалах сесії цей шлях можна звести до п’яти кроків:
жителя/ запросили до конкретного питання → його досвід почули до того, як рішення стало остаточним → досвід перевели у проблему, критерій або варіант рішення → пропозицію розглянули ті, хто має повноваження ухвалити рішення → жителеві пояснили результат.
Якщо випадає один із цих кроків, участь легко перетворюється на окрему консультацію без зрозумілого впливу.
Що можуть робити різні учасники?
Для органів місцевого самоврядування
• До початку консультації визначити, що саме в майбутньому рішенні справді відкрите для зміни.
• Залучати жителів не лише до оцінки готового рішення, а й до формування проблеми, критеріїв та альтернатив.
• Після консультації повертатися з відповіддю: що враховано, що ні і чому.
• Перекладати складні документи у зрозумілі формати та використовувати різні канали для різних груп жителів.
• Залучати до обговорення посадовців, які мають повноваження ухвалювати або змінювати рішення.
Для донорів та організацій, які підтримують громади
• Не організовувати весь процес замість місцевої команди, а залучати і розвивати локальних фасилітаторів та відповідальних в ОМС.
• Фінансувати не лише заходи, а й спроможність: навички, ролі, партнерства та регулярні процеси.
• Ще на старті проєкту визначати, хто і як продовжить практику після завершення фінансування.
• Координувати дослідження й опитування, щоб жителів не запитували про одне й те саме різні організації без зрозумілого результату.
Окремо важливо фінансувати та контролювати заходи комунікації до, під час і після залучення.
Для жителів та локальних ініціатив
• Самоорганізовуватися в ОСН, ініціативні групи, громадські, молодіжні, батьківські та інші об’єднання, якщо певній групі потрібен сталий голос у громаді.
• Пропонувати теми для обговорення, а не лише реагувати на вже підготовлені рішення.
• Перед участю в консультації запитувати: що саме може змінитися, хто ухвалює рішення і коли буде відповідь про результат.
Три питання після консультації
Практичний тест для будь-якого процесу участі простий: чи може житель після нього зрозуміти, що саме від нього почули, що змінилося в рішенні і, якщо його пропозицію не врахували, чому.
Коли на ці питання є відповідь, партисипація перестає бути ізольованою подією і стає частиною процесу ухвалення рішень у громаді.
Повний матеріал
У повному документі «Партисипація в українських громадах: що заважає і що вже працює?» зібрані детальні результати експертної дизайн-сесії, приклади практик, три розгорнуті блоки «що працює / що не працює / що варто спробувати» та відкриті питання для ОМС, донорів, організацій громадянського суспільства й інших учасників процесу.
[Завантажити повний документ, PDF]
Матеріал узагальнює результати експертної дизайн-сесії і не є її дослівним протоколом. Частина формулювань є синтезом обговорення та не обов’язково відображає офіційну позицію кожної окремої організації або всіх учасників.
Коментарі