Чому вчить досвід України сервіс-дизайнерів з-за кордону
- Maryna Pedko
- 25 вер. 2025 р.
- Читати 1 хв
Говорили з професором сервіс-дизайну зі Швейцарії Даніеле Каталаноотто, як залишатися корисними й людяними, коли навколо — невизначеність і ризики.
Даніеле готує нове дослідження для наступної книги. Збирає практичні принципи сервіс-дизайну для часу кризи. Розмова з Олегом Косс та Лізою Підопригорою лягла в основу 11 “ранніх” принципів, які він опублікував для обговорення.
Про що говорили:
Безпека — це не “вкл/викл”. Повне закриття не завжди є найкращим рішенням, варто розглянути нові правила: укриття, інструкції, обмеження доступу. Люди потребують різноманітні сервіси. Сервіси дають надію. У кризі важливо лишати відкритими “острівці нормальності” — від лікарень до вокзалів і банальних кав’ярень біля фронту.
Готуйте “тривожний набір” сервісу. Інструкції, аптечки, тренування персоналу — база, яку потрібно не лише мати, а й уміти застосувати.
Інклюзія першочергова. Сервіси мають ставати доступними для людей з інвалідністю у першу чергу й бути зручними для евакуації.
Якщо впливу немає — змініть контекст. Сервіс-скіли корисні там, де вони критичні, а не “nice-to-have”.
Захищайте базу. Вода, світло, зв’язок, транспорт — це не фон, це життя спільнот.
“Краще зроблено, ніж ідеально”. Війна навчає дій і пріоритезації: прототип сьогодні корисніший за ідеал завтра.
Дбаємо і про користувача, і про надавача. У військових та держсервісах, працівник — теж громадянин, його досвід критично впливає на ефективність.
Під час нашої розмови була тривога, звуки роботи ППО, Ліза з ноутбуком ходила в коридор. Для української аудиторії війна — повсякденність. Для міжнародної — унікальний, але потрібний досвід. Підтвердження того, що сервіс-дизайн залишається актуальним під час війни.
Коментарі